В українській вищій освіті проблема корупції є все ще актуальною. Та є й надія на краще — влада, антикорупційні органи, міжнародні партнери й громадськість об’єдналися, щоби створити дієві рекомендації для студентів і педагогів з теорією та практикою, як діяти в конкретних ситуаціях. Platfor.ma поговорила зі співавторами цього документу, щоб дізнатися більше.
За даними дослідження Національного агентства з запобігання корупції (НАЗК), українська молодь систематично спостерігає недоброчесну поведінку в університетах. Згідно зі звітом, у 2024-му 26,7% опитаних стикалися з корупцією у закладах вищої освіти. І хай з кожним роком цей відсоток поступово зменшується, проблема все ще значна.
Середовище, де для досягнення успіху треба давати хабарі, формує неправильне враження про те, як взагалі все працює в державі.
Поборотися з цією проблемою спробували Офіс доброчесності НАЗК спільно з ГО «Антикорупційний штаб» за підтримки Програми розвитку ООН (ПРООН) в Україні. В межах ініціативи «Прозорі університети» вони працювали разом, щоб трансформувати освітній процес, сформувати нульову толерантність до будь-яких проявів корупції та надати стратегії доброчесної поведінки — як педагогам, так і студентам. Все це — в межах Плану дій з реалізації ініціативи Партнерство «Відкритий уряд» у 2023-2025 роках. В результаті вирішили зосередитися на двох напрямках.
Перше питання — як функціонує саме середовище. Можна добре розуміти, що таке конфлікт інтересів або академічна недоброчесність, але якщо на практиці все працює інакше та спонукає до тих же хабарів, то самі знання не будуть ефективними. Якщо на парах кажуть одне, а в коридорах все відбувається по-іншому — це викликає когнітивний дисонанс. Тому другий важливий компонент — це трансформація освітнього середовища. Щоб сама система навколо молодої людини працювала на унеможливлення проявів недоброчесної поведінки та демонструвала прозорість діями викладачів і адміністрації.
НАЗК та «Антикорупційний штаб» спільно з експертами розробили Методичні рекомендації для трансформації освітнього середовища на засадах доброчесності.
Це — системний інструмент, що має допомогти закладам вищої освіти побудувати діяльність на основі цінностей і принципів доброчесності. Рекомендації стосуються не тільки випадків очевидної корупції, коли купуються оцінки або незаконно продаються земельні ділянки університетів. Але й, скажімо, того, як прозоро побудувати систему рейтингування викладачів або процес поселення в гуртожиток. Або те, як налаштувати антикорупційну роботу в закладі вищої освіти. Хто такий антикорупційний уповноважений і чому це має бути повноцінною посадою з зарплатнею; як керівництву втримати лідерську позицію та справедливу організаційну культуру; як мотивувати викладачів і студентів до проактивної участі в освітньому процесі — все це розглянуті питання.
Рекомендації охоплюють різні аспекти: від протидії корупції до відкритості інформації та рівня цифровізації, від взаємодії учасників освітнього процесу до питань мотивації, лідерства, фінансування.
Експерти розробили документ саме для того, щоб допомогти закладам вищої освіти розібратися в цих питаннях. В НАЗК створили робочу групу, до якої увійшли представники: самого агентства, Міністерства освіти і науки з Директорату вищої освіти, Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, профільного комітету Верховної ради, громадських організацій, міжнародної технічної допомоги. Також долучилися експерти з UNDP, Проєкту USAID «ВзаємоДія (SACCI)» та тодішній освітній омбудсмен Сергій Горбачов. Важливу роль відіграв і сам «Антикорупційний штаб».
«Ми є поглядом з боку громадськості. Штаб працював саме над тим, щоб заклади вищої освіти ці рекомендації використовували та реалізовували. В цій місії ми були між державою та університетами — голосом громадянського суспільства.
Важливими є політична воля університету і бажання впроваджувати зміни, адже корупція — насправді складна тема.
Особливо коли основна задача — вижити та закрити базові освітні потреби. Тому однією з наших функцій є роз’яснити, що не треба боятися, натомість варто знайти лідера, який готовий впровадити ці стандарти.
Ще одна задача — мотивувати й пояснити, що у найкращих університетах не підтримують корупцію. Це формує здорову конкуренцію й місце, де студенти хочуть вчитися та ставати кращими. Адже все ж основними бенефіціарами життя університету є студенти», — розповідає голова правління «Антикорупційного штабу» та заступник голови Громадської ради при НАЗК Сергій Миткалик.
Після того, як рекомендації були підготовлені, відбулися громадські обговорення. На цьому етапі запрошували керівництво та антикорупційних уповноважених університетів, а також студентську спільноту. Крім того, до розробки долучились представники Київської школи економіки, Києво-Могилянської академії та Українського католицького університету.
Людмила Слива
екскерівниця просвітницького напрямку роботи Офісу доброчесності НАЗК
«На наш погляд, це приклади закладів вищої освіти, де вже реалізуються всі найкращі світові практики. Тож всі залучені ознайомилися з драфтом і висловлювали свої пропозиції та ідеї. Нам своєю чергою було цінно почути всіх і побачити наявні проблеми очима різних ланок освітнього процесу. Зокрема студентів, адже частиною демократичної держави є також можливість висловитися та бути почутими. Ми зобов’язані долучати їх до ухвалення рішень, які безпосередньо будуть впливати на їхнє життя», — зазначає екскерівниця просвітницького напрямку роботи Офісу доброчесності НАЗК Людмила Слива, яка координувала розробку рекомендацій у 2024 році.
Врешті рекомендації розділили на такі блоки:
Перший розділ про лідерів і керівників — роль управлінців в процесі формування освітнього середовища. Адже якщо ректор або декан демонструють абсолютне неприйняття будь-яких проявів недоброчесності, то це впливає на всіх навколо.
Окремий розділ присвячений побудові антикорупційної інфраструктури, зокрема ролі та обов’язкам антикорупційного уповноваженого, роботі з корупційними ризиками й з викривачами. В рекомендаціях є не просто положення, а ще й покликання на корисні ресурси, найкращі закордонні практики, відповідні курси тощо.
Академічна доброчесність — розділ, присвячений освітньому процесу. В ньому йдеться, наприклад, про те, як відбувається навчання з питань академічної доброчесності та комунікація з даної теми; чи можуть студенти дати відгук на роботу викладача і як той потім опрацьовується. Університети розвивають культуру безпечного повідомлення про порушення та гарантують захист викривачів. Впроваджуються електронні системи навчання, механізми запобігання конфлікту інтересів і обліку близьких осіб у ЗВО. Створюються платформи для неформальної комунікації з питань доброчесності, що сприяє відкритості та запобіганню порушенням.
Окрема частина стосується адміністративно-господарських питань. Людмила Слива вважає, що саме цей напрямок найскладніший для надання рекомендацій, але водночас ключовий: «Заклади вищої освіти мають автономію, тому у кожного з них особливі організаційні процеси. Проте наша мета — задати стандарти, в яких варто працювати. Адже цей розділ стосується закупівель, управління матеріальними й нематеріальними активами, грантовими коштами, колаборації з бізнесами та фінансових аспектів щодо цього.
Ось деякі з основних рекомендацій, які зазначаються у стандарті:
‣ Університети запроваджують посаду антикорупційного уповноваженого;
‣ Розвивають культуру безпечного повідомлення про порушення та гарантують захист викривачів;
‣ Впроваджують електронні системи навчання, механізми запобігання конфлікту інтересів і обліку близьких осіб у ЗВО;
‣ Створюють платформи для неформальної комунікації з питань доброчесності, що сприяє відкритості та запобіганню порушень.
Вища освіта в Україні подекуди стикається з недовірою та низьким авторитетом серед тих же абітурієнтів, зокрема тому, що немає прозорості та довіри до системи.
До того ж зараз наші заклади конкурують не тільки між собою, а й з всією Європою, США і Канадою. Впровадження рекомендацій — це гра в довгу, завдяки якій імідж українських закладів вищої освіти може значно покращитися.
17 квітня 2025 року Міністерство освіти та науки України затвердило Методичні рекомендації. Вони будуть закріплені у локальних документах закладів вищої освіти, зокрема статутах, інструкціях, наказах тощо щодо підвищення рівня прозорості та доброчесності у діяльності ЗВО. Наступний крок — поширення рекомендацій у закладах вищої освіти. Автори документа зазначають, що було б допоміжним, якби самі університети мали активну позицію та хотіли ці зміни впроваджувати.