Навіть на тлі повномасштабної війни зоозахист в Україні набув нових масштабів і став важливою частиною культури допомоги. Проте емоційна залученість не завжди дорівнює ефективності. На першому всеукраїнському форумі «Зоосвідомі» засновниця фонду Happy Paw Ольга Спектор поділилася тим, чому в сучасних умовах допомога тваринам має ґрунтуватися не на співчутті, а на системному підході, прозорості та стратегії. Platfor.ma переповідає ключові тези її виступу про те, як формувати сталі рішення, що змінюють не одну долю, а цілу систему.

Під час війни благодійність стала частиною нашої культури та взаємодопомоги — як для людей, так і для тварин. Ми бачимо неймовірний підйом емпатії, бажання допомогти, врятувати, забрати, нагодувати тварин. Це чудово, але також і небезпечно, бо без структури, аналітики й чітких меж емоційна благодійність перетворюється на системну пастку. Без системного підходу евакуйовані тварини опиняються у перевантажених притулках, які вже не мають додаткових ресурсів та відповідної інфраструктури.

Так само і з підгодовуванням тварин на вулиці — ми допомагаємо точково, але не розв’язуємо проблему великої кількості безпритульних тварин, не розриваючи ланцюг нескінченної кризи. Без системного контролю популяції, без залучення у цей процес держави та сильної адвокації проблеми на вищому рівні будь-які зусилля будуть короткостроковими та приреченими на провал. 

Системна робота благодійного фонду у сфері зоозахисту — це класичний випадок, коли ти даєш не рибу, а вудочку. Коли закриваєш одну конкретну потребу, щоб притулок мав можливість сконцентруватися на інших проблемах і, наприклад, міг активніше прилаштовувати тварин. Оскільки кожен притулок має бути лише тимчасовим місцем перебування тварин, у всіх нас має бути єдина спільна ціль — не тільки змінити на краще долю однієї тварини, а й загалом весь підхід до зоозахисту. 

Саме з таким баченням ми у Happy Paw вже майже 15 років будуємо роботу фонду і прозору благодійність в Україні для того. Ми допомагаємо безпритульним тваринам не просто вижити, а мати шанс на гідне життя і теплий дім. Наш підхід — не рятувати емоційно, а будувати систему, у якій кожен крок від лікування до адопції — частина логіки, а не хаосу. 

З 2022 року ми витратили на допомогу тваринам близько 269 млн грн. Лише за три роки великої війни стерилізували більше ніж 44 тис. тварин у понад 20 областях України. Реалізуючи проєкт «Ситий старт», за останні три роки нам вдалося допомогти шелтерам прилаштувати понад 8 тис. тварин. 

Системна допомога — це коли ви не даєте потрошку скрізь, а концентруєте ваші зусилля. Наприклад, можна обрати одну локацію або напрям до повного забезпечення, чи одну тварину до повного одужання та вдалого прилаштування у родину. Саме так будується ефективна благодійність — коли ви бачите проблему і комплексно її розв’язуєте. 

Наприклад, цього року ми взяли в регулярну допомогу 81 притулок. Це ті заклади, які ми намагаємося підтримувати регулярно, тобто щомісяця закривати якусь частину їхніх потреб. Ці притулки постійно подають нам заявки, у яких вказують запити й потреби, починаючи від базових речей, закінчуючи планами розвитку, адопції, стерилізації, ремонту, відбудови й так далі. Ми взяли на себе зобов’язання підтримувати їх першочергово кормом. А раз на квартал закриваємо повністю потреби цих закладів в обробці тварин від паразитів і забезпечуємо річну вакцинацію усіх тварин з 12 притулків в нашому проєкті «Опіка».

Також закриваємо потреби в стерилізації, розглядаємо запити на лікування важкохворих тварин з цих притулків. В міру можливостей будуємо нові вольєри, поліпшуємо інфраструктуру чи робимо інші ремонтні роботи в цих притулках. Підтримуємо адопцію в цих притулках, ініціюємо дні відкритих дверей. Проводячи проєкт «Ситий старт», направляємо дітей і педагогів в проєкт «Біоетика» відвідати шелтери та допомогти самим їм.

Тому ми не розглядаємо нові запити, а фокусуємося на цьому 81 притулку, щоб максимально підтримати їх і щоб ця допомога була для них вагомою. Але наша робота — це часто і вибір найменшого зла. Щодня ми обираємо не тільки кому допомогти, а й кого в результаті залишити голодним. Чи це важко і боляче? Безперечно. Тому дуже важливо змінити й тримати у фокусі ті цілі та результати, які в нас вже сформульовані, а не проєкти, які тут і зараз ми не можемо втілити в життя. 

У благодійності часто виникає спокуса працювати на емоції, а не на результат. Ми готові витрачати ресурси на те, щоб рятувати окремих тварин, але забуваємо, що такі точкові порятунки не розв’язують проблему системно. Це дає відчуття залученості, але не змінює ситуацію кардинально. Такі точкові прояви мають тимчасовий ефект — і у перспективі роблять зоозахисним організаціям, а значить, і тваринам, тільки гірше. Бо якщо за ними не стоїть структурована бухгалтерія, регулярні аудит і звітність, довіра донорів і суспільства швидко зникає. Замість чітко спланованих заходів, заснованих на потребах і можливостях, створюється хаос, у якому ресурси витрачаються випадково, а не стратегічно. 

Люди перестають допомагати, бо не бачать прозорості, не розуміють, куди йдуть їхні гроші. У підсумку, вся ініціатива втрачає довіру і можливість довгострокового розвитку. Ефективна благодійність в нашому розумінні — це про структуру. Ключова різниця між неефективною й ефективною благодійністю — це наявність чіткої системи та абсолютної прозорості.

Системність означає наявність найманого персоналу, який працює за чітким трафіком, а не за покликом душі. Це забезпечує стабільність процесів і дозволяє прогнозувати результат. Системність — це чіткий алгоритм роботи з кожною твариною. Як вона потрапляє до вас, хто за нею відповідає, як і де її лікують, і якою буде її подальша доля? Що буде після того, коли кошти витрачені, а проєкт завершено? Без цього тварини губляться в бюрократії або переповнюють притулки, не знаходячи родину до кінця життя. Чи що ще гірше, повертаються на вулицю. Прозорість — це коли фінансова звітність доступна публічно і регулярно перевіряється незалежними аудитами. Це критично важливо під час війни, коли довіра до будь-яких ініціатив падає, а ресурси обмежені.

Якщо донори бачать, що їхні гроші працюють прозоро й ефективно, вони продовжують підтримувати. Донори й фонди шукають тих, хто працює на результат. Якщо цей підхід відсутній, підтримка швидко зникає, залишаючи проблему нерозв’язаною. Особливо під час війни, коли ресурси дуже обмежені. 

Саме тому системні підхід, аналітика, стратегічна робота з владою і чіткі адміністративні витрати — це не забаганка, а необхідність. Якщо ви віддаєте всі гроші на корм, ігноруючи витрати на менеджмент і контроль, ви дуже швидко зіткнетеся з хаосом. Корм без логістики й без контролю — це лише добрий намір, який швидко зникає в безвісті. Системність і прозорість — це саме ці два крила, завдяки яким благодійність може піднятися над хаосом і справді змінити життя тисяч тварин, а не лише врятувати одну-дві. Без цього назавжди залишимося заручниками своїх же благих намірів.

Далі наші короткі висновки для організацій і волонтерів, які допоможуть будувати ефективну благодійність у сфері допомоги тваринам. 

1. Не працюйте на емоції. Працюйте на результат. Не реагуйте тільки на жалість, а йдіть за алгоритмом. Пам’ятайте свою глобальну мету і ціль кожного проєкту — як ваші щоденні дії можуть змінити й покращити ситуацію.

2. Допомога — це не завжди про ще одну врятовану тварину. Це про зменшення самої кількості безпритульних тварин у майбутньому. Тобто, це робота на випередження. Що ми робимо тут і зараз, щоб завтра викинутих та зраджених тварин було менше.

3. Прозорість — це запорука довіри. Якщо ви реально звітуєте відкрито, до вас прийдуть ті, хто шукає, кому довірити відповідальність.

4. Концентруйтеся. Допоможіть одному притулку ґрунтовно, замість того щоб розпорошуватись на всіх. Використовуйте кошти ефективно та раціонально.

5. Стерилізація — це базова дія. Без цього всі інші зусилля втрачають сенс.

6. Адміністративні витрати — це не зло. Зарплата менеджера, логістика, облік, звітність — це те, що тримає ініціативу живою. Шукайте шляхи обґрунтування донорам і захищайте раціональне використання цих коштів. 

7. Не перекладайте відповідальність, якщо віддаєте тварину в притулок. Забезпечте її повний кейс або хоча б фінансову підтримку. В іншому випадку ви не рятуєте, а ускладнюєте ситуацію. Адже притулки існують для того, щоб тварин з них забирали, а не приносили.

8. Не бійтеся відмовляти. Ви не зобов’язані допомагати всім і одразу. Запит і потреби від зоозахисних організацій будуть завжди. Безпритульних тварин вистачить на всіх. Але ваша відповідальність —  це зберігати стійкість системи, своїх принципів і підходів. 

Ці принципи можна масштабувати від одного волонтера до міжнародної організації. Ефективність не залежить від масштабу, вона залежить від мислення.